Image Alternative text

Фракційний пояс вірності або партійна диктатура від "Слуги народу"


Роман Іванісов, Анна Скороход і Антон Поляков – ці троє депутатів-мажоритарників стали першими, кого "слуги народу" виключили зі своєї фракції. При цьому, екс-"слуги", які потрапили у владу завдяки рейтингам Зеленського, залишилися у Верховній Раді і не планують закінчувати депутатську кар`єру.

Те, що монобільшість матиме проблеми в своїх рядах було очевидно. Адже більшість депутатів не те що для виборців невідома, а й один для одного. До того ж не виключено, що для багатьох нардепів протекторат "Слуги народу" на виборах став квитком до реалізації власних політичних амбіцій, тож де гарантії, що протягом року монобільшість не розбіжиться по конкурентах чи не піде в самостійне плавання?

Схоже, для цього випадку в керівництві партії вирішили перестрахуватися. Вже наступного тижня у залі парламенту буде розглядатися законопроект 1038, який пропонує автоматично позбавляти вигнанців із фракцій їхнього мандату – тобто, статусу народного депутата.

Звучить, може, й привабливо – "налажав" депутат, то хай збирає речі і прямує на вихід з Ради. Однак більше схоже, що "слуги" хочуть вирішити за рахунок цього закону проблеми своєї партії та фракції.

Але можливість позбавляти депутатів мандата може стати не тільки застереженням, але й батогом для інакодумців чи тих, хто виступатиме проти неоднозначних ініціатив партії. До того ж, дія закону поширюватиметься не тільки на "Слугу народу", а й на всі парламентські партії.

Чи варто нардепам вже боятися за свій мандат? Ми вирішили більш детально розібратися у новій ініціативі "Слуг народу".

Які правила діють зараз

Українці часто плутають партію і фракцію, думаючи що це одне й те саме. Але це не так. Тому передусім, давайте розберемося що таке партія і що таке фракція.

Партія – це зареєстрована державою група громадян, яка має спільні цінності та погляди на те як повинно розвиватися суспільство. Ці громадяни об’єднуються, щоб прийти у парламент, органи місцевого самоврядування, щоб реалізувати свої ідеї. В ідеалі, партія має представляти інтереси виборців, а не свої власні.

Фракція – це об’єднання депутатів, обраних від певної політичної партії. В ідеалі вони спільно працюють над тим, щоб їх ідеї були реалізовані – готують законопроекти, вносять пропозиції до законопроектів, голосують за них тощо.

Наразі обов’язково вступити до фракції мають ті депутати, які потрапили в парламент за списками партій. Якщо ж партія "завела" депутата, а він не захотів входити з нею в одну фракцію чи за власним бажанням вийшов з неї згодом, то рішення про дострокове припинення мандату приймає керівництво партії.

Так, у минулому скликанні партія "Блок Петра Порошенка" позбавила мандатів Миколу Томенка та Єгора Фірсова, які у 2016 році самовільно вийшли з фракції "БПП".

Якщо ж партія сама виключає зі своєї фракції депутата, то він залишається у Верховній Раді. Навіть може перейти в іншу фракцію або залишитися позафракційним.

У тому ж минулому скликанні, фракція партії "Самопоміч" виключила депутатів Ганну Гопко, Вікторію Пташник, Остапа Єднака, Павла Кишкаря та Віктора Кривенка. Вони залишилися депутатами, а Павло Кишкар та Віктор Кривенко згодом навіть увійшли до БПП. Щоправда і там вони довго не протрималися і стали позафракційними.

Мажоритарники-самовисуванці і мажоритарники, які пройшли в Раду від тих партій, що не подолали п’ятивідсотковий бар’єр, самі обирають вступати їм у фракції чи ні. У них немає жодних обмежень чи зобов’язань – якщо хочуть, то можуть бути позафракційним або об’єднуватися у групи, які мають ті самі повноваження, що і фракції.

Що можуть фракції? Члени фракції беруть участь у засіданнях погоджувальної ради, яка формує порядок денний, обираються на керівні посади у комітетах, беруть участь у тимчасових слідчих комісіях, в обговореннях законопроектів тощо. Відповідно, бути членом фракції чи депутатської групи набагато вигідніше, ніж самостійним депутатом.

На основі таких депутатів у Раді 8 скликання були утворені групи "Воля народу" та "Партія відродження", а в Раді 9 скликання — група "За майбутнє"

Як карати порушників?

Поганого працівника, звісно ж, може покарати лише його роботодавець. Якщо перевести це в площину парламенту, то роботодавець депутата аж ніяк не партія, а народ, який його обрав. Якщо нардеп був недоброчесним, то найбільше покарання йому можуть влаштувати лише виборці, які не проголосують за нього на наступних виборах. Утім, історія знає й інші випадки.

Загалом, існує два формальних варіанти. Перший – виключення з фракції або партії. Якщо нардеп зробив щось неприпустиме – приховав судимість, накнопкодавив або був регулярним затійником бійок у сесійній залі, – партія чи фракція може від нього відректися, виключивши зі своїх лав.

Так, за погану поведінку в минулому скликанні фракцію БПП довелося покинути Олегу Барні. Напередодні він зчинив бійку з тогочасним прем’єром Арсенієм Яценюком. Щоправда, розлука була нетривалою, і за кілька місяців Барна у фракцію повернувся.

Також у минулому скликанні фракція "Самопоміч" виключила зі своїх лав депутатку Наталію Веселову, пояснивши, що та своїми діями ганьбить репутацію партії та ініціює законопроекти, які заперечують окупацію. Однак справжня політична відповідальність для депутатки настала на цьогорічних парламентських виборах, коли за неї віддали свій голос всього 4 людини.

Інший механізм – пониження у виборчому списку на наступні вибори. Тобто якщо депутата все ж таки залишили серед "своїх", йому дають менше шансів потрапити в парламент.

В українських реаліях депутатів карають і в інший спосіб. До прикладу, нардепа, якого не виключають з лав партії можуть влаштувати комунікаційну травлю в публічній площині.

У минулому скликанні депутатів Мустафу Найєма, Світлану Заліщук та Сергія Лещенка не виключали з фракції, натомість їх і не сприймали як частину БПП. Як повідомляли самі депутати, їх видаляли з робочих чатів фракції, а одного разу за допис на Фейсбуці Лещенку перепало на горіхи від колеги Івана Мельничука.

Для номінально провладних мажоритарників є і свій спосіб покарання. Депутатів-непослухів можуть позбавити субвенцій на округ.

Субвенції – це грошова допомога місцевим бюджетам із державного бюджету, призначена для конкретних цілей. Розподіл цих коштів в Україні відбувається з ухваленням державного бюджету і нерідко – нерівномірно. Приміром, у минулому скликанні можна було простежити взаємозв’язок між виділенням субвенцій та підтримкою певного депутата законопроектів, пов’язаних із дерджбюджетом, та лояльність до ініціатив влади.

Для мажоритарників позбавлення субвенцій – серйозна втрата електоральних балів. Адже коли народні депутати отримують гроші на округ, разом із ними приходить можливість будувати собі на цьому піар-кампанію. Втрата такого шансу може означати, що депутата не переоберуть.

Що каже Конституція?

Конституція, яка є орієнтиром для будь-яких нововведень, говорить, що депутат може достроково покинути Верховну Раду у разі, якщо він був обраний від політичної партії і не увійшов до складу її парламентської фракції.

Тобто, примусовий вступ депутатів-мажоритарників у фракцію партії, яка їх висувала, Конституція не забороняє.

Натомість, ідея виганяти з Ради тих депутатів, яких виключили з власних фракцій, суперечить Конституції.

Це означає, що якщо фракція приймає рішення про виключення зі свого складу народного депутата – це не є підставою для втрати ним мандату. Якщо ж депутат сам приймає рішення вийти з фракції – він може втратити мандат.

Що хочуть змінити "Слуги народу"?

Партія Зеленського цьогоріч побила рекорд по кількості депутатів у парламенті – 124 місця "слуги" забрали за партійним списком і ще 130 місць по мажоритарці. Працювати з таким натовпом, більшість з яких до Верховної Ради навіть не підозрювали про існування один одного, непросто, тож, очевидно, у "Слузі" вирішили його жорсткіше контролювати.

І тут на допомогу може легко прийти законопроект 1038.

Зокрема, нова ініціатива "Слуг народу" зобов’язує вступати у фракції не лише депутатів, обраних від партій, а й мажоритарників, які прийшли у Раду під партійним брендом. Якщо ж ні – у депутата забирають мандат і він каже парламенту "бувай".

Фактично, таким чином, "слуги" хочуть закріпити законом вже діючу норму Конституції.

Але основною зміною є пропозиція достроково виганяти депутата у разі припинення його членства у фракції. Це означає, що тепер фракція може виключити бунтівного нардепа, а партія – позбавити його мандату

Таким чином, у випадку, якщо закон буде проголосований, скандальні "слуги" Антон Поляков, Ганна Скороход та Роман Іванісов можуть першими полетіти за парламентський поріг.

Очевидно, що дія закону поширюватиметься не тільки на партію "Слуга народу", а й на всі партії, які є у парламенті і які прийдуть до влади у майбутньому.

Не зачіпатимуть зміни лише мажоритарників-висуванців партій, які не подолали 5% бар’єр і мажоритарників, які йшли у Раду самостійно.

Чому це небезпечно?

Варто почати з того, що зміни, які пропонують у "Слузі народу", заперечують ще одну популярну ініціативу президента – народовладдя. Адже сам народ надає депутатам владні повноваження. Тож виходить, що лише виборці можуть їх позбавити.

Єдиний механізм для цього – вибори. Якщо депутат не виправдовує сподівань або порушує дані обіцянки – електорат йому більше не повірить.

Законопроектом 1038 партія "Слуга народу" фактично переймає на себе функції народу.

Залишати право вирішувати всі важливі питання лише за партією було нормою у Радянському союзі, де панувала партійна диктатура. Навряд чи в "Слузі народу" прагнуть перебрати її "найкращі" традиції. Але ризики влаштувати своєрідну ЗЕдиктатуру в партії таки є.

Адже ухвалений закон дозволить виключити з фракції кожного, хто не згоден з лінією партії, а разом із тим – і позбавити мандату. Незалежно від того, на чиєму боці буде правда, саме партія прийматиме фінальне рішення.

Справа в тому, що парламент створений для дискусій. У тому числі – всередині партій, адже це природний спосіб вирішувати проблеми і знаходити істину. Законопроект 1038 не лишає достатньо можливостей для дискусій, адже цілком реально, що на інакомислячих чекатиме покарання.

На останньому з’їзді "Слуги народу" багато говорили про поворот партії в лівий бік політичного спектру, але навряд чи хтось чекав, що будемо повертати одразу до Радянського Союзу.

Альтернатива є?

Попри всі свої ризики, законопроект 1038 уже отримав схвальний висновок у профільному комітеті та рекомендований до розгляду в парламенті. Більше того – його розгляд запланований на наступний пленарний тиждень з поміткою "визначений Президентом України невідкладним".

Попри це, народні депутати самі сумніваються в його успішності. "Слуга народу" Віталій Безгін невпевнений, що парламент може ухвалити законопроект у нинішньому вигляді. І додає, що документ має як сильні, так і слабкі, на його думку, сторони:

"Думаю, що тут є межа. З одного боку він може бути хорошим інструментом для партійної дисципліни і запобіжником від тушок. З іншого боку – може стати інструментом по боротьбі з інакомисленням".

Депутат від фракції "Голос" Ярослав Юрчишин запевняє – голосувати за законопроект не буде, адже він порушує Конституцію. "Це веде до встановлення авторитаризму, а відтак і корупційних ризиків", – додає політик.

Не планують голосувати за законопроект і у "Європейській солідарності". "Це не має нічого спільного з принципами демократії і парламентаризму", запевняє народний депутат Володимир Ар’єв.

"Цей законопроект нівелює позицію конкретних депутатів, ставить їх під загрозу за вільне мислення. Якщо цю дурість ухвалять, парламент можна буде скорочувати не до трьохсот, а до трьох-чотирьох депутатів, рівень дискусії впаде катастрофічно. Власне, дискусії і не буде", – переконаний нардеп.

У одіозного законопроекту вже є альтернатива, також запланована до розгляду. Це законопроект депутатки від "Батьківщини" Альони Шкрум. Він пропонує позбавляти мандату народних обранців, які пройшли до Ради за списком партії та згодом не вступили у фракцію, а також – якщо вони залишили фракцію. Ухвалювати такі рішення має вище керівництво політичної партії.

Насправді альтернативний законопроект не містить нічого нового, адже прописує те, що вже містить Конституція. Пропозиція депутатки принаймні не суперечить основному закону.
Схоже, перші, кого мав би наполохати цей законопроект – це самі народні депутати. Бо натиснувши кнопку "за" вони легалізують можливість відправитися з речами на вихід, якщо партії щось не сподобається.

Другі – це, звісно, виборці. Адже ініціатива "Слуги народу" фактично забере у них можливість вирішувати, кому в парламенті місце, а кому ні. І принциповий депутат, який відстоюватиме їх інтереси, не має імунітету перед партією.

Чи варто придумувати велосипед, якщо в Основному законі вже передбачені механізми виключення народних депутатів із фракції? Тим паче, що траєкторія руху цього велосипеда прямо порушуватиме Основний закон, а його педалі крутитимуть в право партії вирішувати за громадян.

Імовірно, проблему недобросовісних депутатів частково можна вирішити на етапі підбору виборчого списку. Адже нові люди в політиці – це чудово, але заздалегідь знаходити в їх шафах скелети – краще, ніж гарячково вирішувати проблему. Тим більше, якщо це рішення загрожує демократії.


Джерело статті: “https://vybory.pravda.com.ua/articles/2019/12/6/7150093/”